Хроніка російсько-української війни: наші волонтери

11 хв. на читання

«Справжній солдат воює, не тому що ненавидить те, що перед ним, а тому що любить те, що позаду».

Г. Честертон

24 лютого 2022 року — день, що розділив новітню історію України, Європи та цілого світу на до і після. Із мовчазною жорстокістю Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, запустивши новий етап російсько-української війни, що безперервно триває ще з 2014 року. Хоча ніхто не вірив, що повномасштабне вторгнення можливе, та українці були готові дати відсіч.

GMS зародилася як невелика команда в Києві. Нині ми є глобальною компанією з офісами та співробітниками в усьому світі. Та це не змінює основного — GMS не цурається свого коріння. До того ж велика частка нашого багатонаціонального племені й досі живе та працює в Україні.

З перших днів війни GMS окреслила свою позицію — ми з Україною. Безліч наших колег як усередині країни, так і за її межами активно допомагають нашій Батьківщині. Дехто ж погодився поділитися своїми історіями.


Катерина
Комерційний департамент

Обстріл Києва російськими військами застав мене зненацька: ні я, ні мої близькі не були готові до таких подій. Моє помешкання знаходиться між Поділом та Оболонню, недалеко від того місця, де російський танк ледь не поховав чоловіка заживо в його ж автівці. Зрозумівши, що відбувається, ми нашвидкуруч зібралися й вирушили на захід — до мого рідного міста. Уже наступного дня я звернулася до мера із пропозицією співпраці; мої друзі також вирішили приєднатись і взяти активну участь у волонтерському русі.

Разом із місцевою владою ми створили логістичний центр Uhelp для полегшення транспортування гуманітарної та медичної допомоги з Європи до України: займаємось усіма організаційними та юридичними процедурами, а також доставкою цієї допомоги безпосередньо тим, хто її потребує. Вантажівки з продуктами, медикаментами, одягом, ковдрами, генераторами, амуніцією, пальним, засобами гігієни щодня прямують до Миколаєва, Бучі, Бородянки, Ізюму, Чернігова та багатьох інших населених пунктів України. Ніхто не бажає жити в зоні бойових дій, тому наші волонтери допомагають охочим евакуюватися на захід України або й далі — до Європи. Також ми забезпечуємо наших захисників і захисниць необхідним обладнанням та екіпіруванням. Існує постійна потреба в бронежилетах, касках і тепловізорах, тому ми збираємо кошти на закупівлю необхідного та доставляємо все це на передову.

Я щаслива, що мій фаховий досвід виявився цінним у воєнний час. Я можу організувати логістику, вести переговори та продавати ідею допомоги Україні людям за кордоном, можу мобілізувати свою мережу контактів на добру справу. Життя навчило мене: роби те, що вмієш найліпше, і отримаєш результат. У ці непрості часи для всіх знайдеться місце, і кожен може знайти спосіб допомогти нашим людям та країні.


Магда
Департамент продуктового маркетингу

Я знайома з багатьма людьми з України, як в особистій, так і професійних площинах: нині багато моїх колег переживають невимовний жах. Також російське вторгнення в Україну є нападом на цілу Європу. Саме тому я не мала жодного морального вибору, окрім як діяти.

Протягом перших тижнів війни я допомагала українським сім’ям, які перетинали кордон із Польщею, — організовувала транспорт, шукала місця для ночівлі, збирала й перекладала інформацію, яка б могла допомогти їм у ті перші дні. Нещодавно я приєдналася до приватної ініціативи тут, у Швейцарії. Разом із небайдужими місцевими ми створили «безкоштовну крамницю» для українських сімей у кантоні Ааргау. Тепер, коли вона відчинена й активно працює, наступне завдання — утримати її на плаву. Ми шукаємо, яким чином можна розповсюдити інформацію про нашу ініціативу на місцевому рівні, аби гарантувати, що благодійні внески — особливо на першочергові потреби — продовжать надходити. До речі, деякі з пожертвуваних речей ми відправляємо безпосередньо до України.

Коли Україна переможе, більше нічого не зможе завадити мені нарешті відвідати цю дивовижну країну. Це може бути ділова поїздка або ж відпустка — так чи інакше я врешті відвідаю Київ. Я впевнена, що буде багато можливостей поволонтерити й причепурити місто, і сподіваюся, що це станеться вже незабаром.


Марина
Департамент внутрішніх комунікацій

У GMS я керую внутрішніми комунікаціями та заходами. Мій HR-досвід став у нагоді у воєнний час: зараз я служу у відділі кадрів військової частини. До моєї сфери відповідальності входять управління персоналом, робота з документами та базами даних, а також багато супутніх моментів. Високий рівень володіння англійською допомагає мені налагодити співпрацю із закордонними волонтерськими організаціями.

З перших днів війни територіальна оборона стала одним із перших форпостів оборони країни, тому, не гаючи часу, я приєдналася до неї. Жодного страху, жодних сумнівів, лише бажання принести користь. Для мене бути серед людей, які виборюють за нашу свободу, — велика честь. Я вважаю своїм моральним обов’язком бути тут і зараз, допомагати своєму народові та Батьківщині! Люди, які нині мене оточують, є яскравим прикладом гідності та хоробрості для всього світу!

Я вірю в нашу перемогу і з нетерпінням чекаю на неї. Тепер моя країна єдина, як ніколи раніше. Я сподіваюся, що ця неймовірна енергія та спротив перетворяться на надпотужний імпульс для відновлення та подальшого розвитку процвітаючої й мирної України.


Дмитро
Департамент інформаційної безпеки

Я працюю в департаменті інформаційної безпеки GMS уже декілька років. Війна зробила мою роль в компанії ще важливішою, бо кількість кібератак значно збільшилась. Разом із командою ми провели підготовчі заходи та тестування вразливостей для виявлення потенційних порушень системи захисту. Скориставшись експертними знаннями в галузі інформаційної безпеки, разом із колегами з GMS та друзями з інших компаній я брав активну участь у кібератаках на російські та білоруські інтернет-ресурси. Як на мене, Україна на практиці продемонструвала, як звичайні люди можуть організуватися та провести успішні масовані кібератаки в рамках воєнної кампанії — напевне, уперше в історії.

Я намагаюся приносити користь не лише онлайн: як і багато українців, я долучився до лав територіальної оборони. Поза тим, підтримую наші Збройні Сили й волонтерські ініціативи фінансово — вважаю це своїм громадянським обов’язком.

Що я робитиму, коли Україна знову стане повністю вільною? Що ж, ця війна змусила мене переосмислити свої погляди життя. Пріоритети змінилися. Звісно, я планую продовжити військову підготовку в силах територіальної оборони, щоб у разі потреби взяти до рук зброю та захистити свою сім’ю й країну. Ця війна також показала, наскільки важливими є деякі з аспектів моєї діяльності: захисту від кіберзагроз, планування безперервності бізнесу тощо.


Марія
Юридичний департамент

Для мене 24 лютого розпочалося із фрустрації. Спочатку я не розуміла, що відбувається. Гірке усвідомлення прийшло, коли в моє рідне місто влучила перша ракета — російські війська були всього лише за 15 км від моєї оселі. Потрапивши в безпечне місце, я вирішила діяти, адже моєму Чернігову загрожувала гуманітарна катастрофа. Спочатку виникла ідея розмістити оголошення про збір коштів на гуманітарну допомогу в нашій внутрішній робочій групі — 50 тисяч грн опинилися на моєму рахунку майже миттєво. Також приєдналися й інші волонтери, і через тиждень у нас сформувалася неймовірно вмотивована команда. Першим нашим завданням стало перевезення під обстрілами трьох генераторів через річку Десна до пологового будинку. Ми одними з перших доставили до міста гуманітарну допомогу, термінали Starlink, ліки та медичне обладнання. Водночас до мене почали надходити запити щодо військової допомоги. Зараз ми збираємо кошти на різні військові потреби: від берців і бронежилетів до найрізноманітніших видів військового обладнання.

Я продовжуватиму допомагати нашій країні після нашої перемоги. Переконана, що незабаром доведеться зіштовхнутися з купою важкої роботи, тож мій новий досвід неодмінно стане в нагоді. Усе буде Україна!


Микола
Технічний департамент

Відверто кажучи, війна не надто вплинула на мої обов’язки в GMS: завдання практично ті ж, що і до російського вторгнення. Щодо решти мого життя – зміни колосальні. Нині тимчасово перебуваю на заході України. Я вирішив, що сидіти склавши руки — це найгірше, що я міг би зробити, тому приєднався до місцевої служби громадського порядку. Що це позначає? Спочатку разом із моїми друзями та іншими волонтерами ми допомагали біженцям дістатися від вокзалу до місця тимчасового проживання, а також збирали гуманітарну допомогу. Згодом моя роль дещо змінилася і тепер я чергую на блокпостах. Та все одно мені здається, що цього недостатньо, тому я регулярно допомагаю фінансово нашим ЗСУ, ТрО й волонтерам.

Після нашої перемоги, у нас, українців, буде ще більше роботи. Щодо мене, то я планую нарешті знайти той делікатний баланс між повноцінним особистим життям і служінням коханій країні.


Підтримка — це не завжди фізична участь; ви можете допомагати, підтримуючи Україну фінансово. GMS уже долучилася до цього процесу, те ж саме можете зробити і ви!

Рахунок НБУ для гуманітарної допомоги українцям, що постраждали від російської агресії

Фонд «Повернися живим»

Uhelp

Рахунок Марії для збору коштів на гуманітарну допомогу

Add Your Heading Text Here